
<<< 17 серпня близько 21 години в одному з будинків на вулиці Залозецького м. Чернівці у квартирі виявили труп 35-річного чоловіка. Під час огляду тіла було виявлено різану рану шиї. Невдовзі працівники міліції встановили і обставини вбивства.
Того вечора у квартиру, де загиблий проживав з матір’ю, прийшов 42-річний сусід та ще один гість, 53-річний житель села Михальча Сторожинецького району, й усі четверо сіли випивати. Після спільного вживання значної кількості спиртного виник конфлікт, у ході якого 53-річний чоловік вхопив ножа та завдав ножове поранення господарю квартири, від якого той помер, та поранив його сусіда. 42-річного чоловіка завдяки оперативному втручанню медиків вдалося врятувати і зараз він перебуває у лікарні.
53-річний підозрюваний був затриманий співробітниками міліції у селі Михальча Строжинецького району і зараз перебуває у камері ізолятора тимчасового тримання. За фактом вбивства порушено кримінальну справу за другою частиною статті 115 (Умисне вбивство) Кримінального кодексу України. Про це повідомляє Сектор зв’язків з громадськістю УМВС України в Чернівецькій області.
Schönheit ist ein abstrakter Begriff, der stark mit allen Aspekten menschlichen Daseins verbunden ist. Mit der Bedeutung dieses Begriffes beschäftigt sich hauptsächlich die philosophische Disziplin der Ästhetik. Wie jede Wertung, ist dieser emotional positiv belegte Begriff von Wertvorstellungen (Bewertungsmaßstäben) und Bewertungszielen abhängig, die auch durch gesellschaftliche Konventionen geprägt werden. Welche Wertmaßstäbe dem Begriff „Schönheit“ zu Grunde liegen, und wie diese zustande kommen, ist auch Untersuchungsgegenstand von Natur- und Geisteswissenschaften.
Im Alltag wird als „schön“ meist etwas bezeichnet, was einen besonders angenehmen Eindruck hinterlässt: ein schöner Körper, ein schönes Musikstück, eine schöne Bewegungsabfolge im Tanz, aber auch Erlebnisse wie z. B. Gestreichelt-Werden. Eine Nähe zu Begriffen wie Harmonie und Symmetrie fällt auf, eine Abgrenzung gegenüber sinnlicher Überwältigung oder dem „nur“ Hübschen, dem das Besondere fehlt, ist nicht immer leicht.
Schönheit ist ein Dämon,der sich beim Vorhanden sein der Anbetung vermehrt und heranwächst.
Nagual Juan Matus
Красота́ — эстетическая (неутилитарная) категория, обозначающая совершенство, гармоничное сочетание аспектов объекта, при котором последний вызывает у наблюдателя эстетическое наслаждение. «Красота» является важнейшей категорией культуры. В своём эстетическом восприятии понятие красоты близко к понятию прекрасного, с той лишь разницей, что последнее является высшей (абсолютной) степенью красоты. Вместе с тем, красота является более общим и многогранным понятием, во многом эклектичным. Противоположностью красоты является безобразное.[1]
Красота часто относительна. То, что кажется красивым человечеству, возможно, не является красотой во вселенском абсолюте. Так, например, у инопланетных разумных существ, если таковые, конечно, имеются, вполне может быть совершенно иной взгляд на красоту и эстетику. И то, что кажется человечеству безобразным, отвратительным и ужасным, им может представляться прекрасным. Также, безусловно, относителен взгляд человека на красоту тела противоположного пола, так как он во многом диктуется сексуальным инстинктом.
Красота́ это демон,который множиться и растет при наличии поклонения.
Hагваль Xуан Mатус
coldР.Г.Апресян
Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов [II; X]. М.: Мысль, 1979
Валла Л. Об истинном и ложном благе. О свободе воли. М.: Наука, 1989
Фромм Э. Человек для самого себя // Фромм Э. Психоанализ и этика. М.: Республика, 1993
Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика. М.: Гардарики, 1998. С. 311–322
awake
Фото: с сайта mozilla-europe.orgCalasso hält in seinen größeren Werken „kunstvoll das Gleichgewicht zwischen Literatur und Essay. Assoziativ ein Bild an das nächste reihend entfaltet er seine Sicht der griechischen Mythologie (in Die Hochzeit von Kadmos und Harmonia), der indischen Vorstellungswelt (in Ka) und der modernen europäischen Literatur (in Der Untergang von Kasch)“. [1] In seinem anschließenden Werk Die Literatur und die Götter versucht Calasso schließlich eine Engführung von griechischer und indischer Mythologie und jener Literatur der europäischen Moderne, die er als „absolute“ bezeichnet (zunächst Hölderlin und Friedrich Schlegel, dann Baudelaire, Lautréamont, Nietzsche, Benn)
Eine Besonderheit von Calassos schriftstellerischer Produktion sind die Waschzettel, die er für hunderte von Adelphi-Titeln verfasst hat. Weil sie nicht übliche Werbung sind, sondern, wie ein Rezensent schrieb, Texte „vom Feinsten, was sich auf der Länge zweier Druckseiten zu funkelnden Mikroerzählungen verdichten lässt“, wurde zum 40-jährigen Jubiläum des Verlages Adelphi eine Auswahl von hundert dieser Miniaturen in einem Band herausgegeben. [2]
cheerfulYou are viewing
fred_cole's journal